Фото: Amnesty International

Сотні вбитих у Харкові внаслідок безжальних російських бомбардувань — нове дослідження Amnesty International

Сотні цивільних були вбиті в українському місті Харків внаслідок невибіркових російських бомбардувань з використанням широко заборонених касетних снарядів і неточних за своєю сутністю ракет, повідомила сьогодні Amnesty International.

Нова доповідь “Будь-хто може померти в будь-який момент”: Невибіркові удари з боку російської армії по Харкову, Україна наводить докази того, як російська армія спричинила безліч смертей і масштабні руйнування, безжально бомбардуючи житлові масиви Харкова від початку їхнього вторгнення наприкінці лютого.  

Протягом всеосяжного дослідження Amnesty International знайшла докази тому, що російська армія раз за разом використовувала касетні боєприпаси 9Н210/9Н235 та розкидані наземні міни, які заборонені міжнародними договорами через їхні непередбачувані наслідки.

Фрагмент бойової частини ракети «Град» на вулиці Героїв Праці у Харкові

“В останні місяці харків’яни зіштовхнулися з нещадним шквалом невибіркових обстрілів, які призвели до смертей і поранень сотень цивільних осіб” — розповіла Донателла Ровера, старша радниця Відділу кризового реагування Amnesty International.

“Людей вбивали в їхніх домівках і на вулицях, на дитячих майданчиках та кладовищах, у черзі за гуманітарною допомогою або поки вони купували їжу та ліки”.

“Шокує численне використання широко заборонених касетних снарядів, що ще раз підкреслює цілковиту неповагу до життів цивільного населення. Російські військові, відповідальні за ці жахливі атаки, мають бути покарані за свої дії, а жертви та їхні родини повинні отримати повне відшкодування”.

Директор Департаменту охорони здоров’я Харківської обласної військової адміністрації розповів Amnesty International, що від початку конфлікту в Харківській області було вбито 606 цивільних осіб і поранено 1248. Більшість ударів, які дослідила Amnesty International, призводили до численних нещасних випадків на значних територіях.

Хоча Росія не є підписанткою ані Конвенції про касетні боєприпаси, ані Конвенції про протипіхотні міни, міжнародне гуманітарне право забороняє невибіркові атаки й використання зброї, що є невибірковою за своєю сутністю. Скоєння невибіркових атак, які призводять до смерті чи поранень серед цивільного населення, пошкодження цивільних об’єктів, дорівнює скоєнню воєнних злочинів. 

Удар по дитячому гральному майданчику

Бомбардування Харкова, домівки для 1,5 мільйонів людей, почалося 24 лютого, від початку російського вторгнення в Україну. Житлові райони в північній і східній частинах міста зазнали найважчого удару від бомбардувань.

Вдень 15 квітня російська армія обстріляла касетними снарядами вулицю Миру та її околиці в Індустріальному районі. Щонайменше дев’ятеро цивільних було вбито, поранено більше 35, включно з кількома дітьми. Лікарі з харківської Міської клінічної багатопрофільної лікарні №25 показали Amnesty International металеві фрагменти, вилучені з тіл пацієнтів, серед яких були характерні шматки сталевих дротів з касетних боєприпасів 9Н210/9Н235.

Тетяна Агаєва, 53-річна медсестра, стояла біля входу до свого будинку, коли вибухнули кілька касетних бомб. Вона розповіла Amnesty International: “Несподівано почав лунати звук петард, дуже багатьох, звідусіль. На місці вибухів я побачила клуби чорного диму. Ми впали додолу й намагалися знайти укриття. Син нашого сусіда, 16-річний хлопчик на ім’я Артем Шевченко, був убитий на місці… Його батькові роздробило стегно та осколками ранило ногу. Важко сказати, як довго тривали вибухи. Хвилина здається вічністю”.

Дитячий майданчик у харківському районі Салтівка

На гральному майданчику поблизу 41-річна Оксана Литвиненко отримала важкі поранення від вибуху кількох касетних снарядів, коли вона гуляла зі своїм чоловіком Іваном та їхньої 4-річною донькою. Шрапнель пройшла крізь її спину, груди та черево, пробивши її легені та хребет. Удар відбувся посеред дня, коли багато інших родин були на гральному майданчику зі своїми дітьми. Оксана померла від поранень 11 червня.

Іван розповів Amnesty International: “Зненацька я побачив спалах… Схопив доньку, притиснув її до дерева та обійняв дерево, щоб вона була захищена між деревом і моїм тілом. Було багато куряви, і я не міг нічого розгледіти… Коли курява навколо мене спала, я побачив людей на землі… Моя дружина Оксана лежала на землі. Коли моя доня побачила свою маму на землі в калюжі крові, вона сказала мені: “Ходімо додому — мама мертва, і люди мертві”. Вона була в шоці, як і я. Я досі не знаю, чи одужає моя дружина. Лікарі не можуть сказати, чи зможе вона знову говорити або ходити. Наш світ перевернувся догори дном”.

Після більш як місяця в реанімації стан Оксана трохи поліпшився, однак у результаті вона померла від поранень. Дослідники Amnesty International знайшли характерні пластини, металеві пелети й інші фрагменти касетних боєприпасів 9Н210/9Н235 на дитячому гральному майданчику. Також можна було помітити кілька маленьких кратерів у бетонній поверхні, що є очікуваним пошкодженням внаслідок розриву таких снарядів.

Удар по черзі за гуманітарною допомогою

Щонайменше шестеро людей загинули та 15 отримали поранення вранці 24 березня, коли касетний снаряд впав на парковку поблизу станції метро “Академіка Павлова”, де сотні людей стояли в черзі за гуманітарною допомогою.

Фрагменти металевих елементів, що вражають, витягнуті з тіл постраждалих у Харківській міській клінічній лікарні №25

Валерія Колишкіна, продавчиня з ветеринарної крамниці біля місця обстрілу, сказала, що один чоловік був убитий, коли вибухом розтрощило вітрину одного з магазинів поруч.

Вона розповіла Amnesty International: “Чоловіка вбило просто навпроти крамниці. Він стояв ззовні й курив, поки його дружина купувала корм для тварин… Металеві осколки пройшли крізь вітрину та пролетіли над моєю головою, бо я була за прилавком. Потім було ще декілька вибухів. Це була цілковита паніка. У крамниці було повно народу. Ми побігли до складу в задній частині крамниці, щоб сховатися.  Було дуже страшно… Я гадала, що помру”.

Руслан*, місцевий поліціянт, який був свідком атаки, сказав: “Це була дійсно жахлива ситуація, осколки падали неначе дощ”.

Дослідники Amnesty International знайшли частки 220-міліметрової ракети “Ураган”, яка, своєю чергою, є носієм для 30 суббоєприпасів, які досі стирчать з кратерів у асфальті. Довкола цієї території вони також знайшли пластини й фрагменти від касетних снарядів 9Н210/9Н235, а також безліч інших кратерів.

Два інші касетні снаряди впали на дах церкви “Свята Трійця”, приблизно в 500 метрах від місця удару ракети. Церква слугує гуманітарним хабом, де волонтери готують їжу й гуманітарні набори для людей, яким важко дістатися до місць роздачі гуманітарної допомоги, як-от літні люди, особи з інвалідністю та маломобільні особи. Пастор Петро Лобойко і пастор Сергій Андрійович показали Amnesty International осколки від двох касетних снарядів, які пройшли крізь стіни та двері церкви, вибухнувши на даху. 

*ім’я свідка змінено з міркувань безпеки, враховуючи специфіку його роботи

Втрачені кінцівки

Вдень 12 березня Вероніка Черевичко, 30-річна менеджерка з логістики та мати, втратила свою праву ногу, коли ракета “Град” впала на гральний майданчик перед її будинком у мікрорайоні Салтівка.

Вона розповіла Amnesty International: “Я сиділа на цій лавці, коли стався вибух. Пам’ятаю, як чула звук свисту саме перед вибухом. Потім я прокинулася в лікарні без ноги. Моєї правої ноги не було. Тепер моє життя поділене на до 12 березня та після 12 березня. Я призвичаюся до цього. Зараз я поки не звикла. Часто намагаюся торкнутися своєї ноги, почухати свою ступню… Я не знаю, що сказати про тих людей, що зробили це. Ніколи їх не зрозумію”.

Ольга Мальцева, 63 років, яка втратила ногу 28 лютого внаслідок обстрілу ракетами «Смерч» Клочківської вулиці у Харкові

Троє людей були вбиті та шестеро поранені, коли серія касетних снарядів вибухнула у тому ж мікрорайоні зранку 26 квітня. Олена Сорокіна, 57-річна жінка, яка поборола рак, втратили обидві ноги в цьому обстрілі. Вона сиділа ззовні свого будинку, чекаючи на доставку гуманітарної допомоги, коли почула звук прильоту снаряда та побігла до входу в будівлю.

Олена втратила свідомість, а потім прокинулася в машині швидкої допомоги й зрозуміла, що в неї немає ноги. Її доставили до шпиталю, де довелось ампутувати іншу її ногу. Зараз вона на Заході України, сподівається на перевезення до реабілітаційного центру десь в іншій країні Європи. Олена сказала Amnesty International: “Поборовши рак, тепер я змушена починати нову боротьбу — вчитися функціонувати без ніг”.

Некеровані ракети, такі як “Гради” й “Урагани”, котрі російські військові використовують на постійній основі, за сутністю своєю неточні, що робить їх невибірковими під час використання в густонаселених районах. Некеровані артилерійні снаряди можуть мати похибку в понад 100 метрів. У житлових районах, де між будівлями не більше кількох метрів, такі неточності буквально гарантовано коштуватимуть цивільних життів та призведуть до масштабних руйнувань і шкоди цивільній інфраструктурі.

Українські збройні сили, зі свого боку, часто запускали снаряди з території житлових масивів, ставлячи під загрозу ці райони. Така практика порушує міжнародне гуманітарне право, однак жодним чином не виправдовує численні невибіркові атаки з боку російської армії.

Методологія

Дослідники Amnesty International дослідили 41 атаку (під час яких було вбито 62 людини та поранено принаймні 196) та провели інтерв’ю зі 160 людьми в Харкові протягом 14 днів у квітні й травні, включно з тими, хто пережили ці атаки, родичами жертв, свідками й лікарями, що надавали допомогу пораненим. Дослідники організації зібрали й проаналізували речові докази з місць обстрілів, помітні фрагменти снарядів, а також низку цифрових матеріалів.

Вичерпна документація порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права, яку веде Amnesty International, скоєних під час війни в Україні, доступна за цим посиланням.