Смертельний авіаудар по драмтеатру в українському Маріуполі — очевидний воєнний злочин російських військ. Нове розслідування Amnesty International

Ретельне розслідування Amnesty International виявило, що російські військові вчинили воєнний злочин, коли в березні атакували Маріупольський драмтеатр в Україні, вбивши щонайменше десяток людей і, ймовірно, ще багато інших.

У новому звіті ««Діти»: Напад на Донецький обласний академічний драматичний театр у Маріуполі, Україна» організація зафіксувала, як російські військові, ймовірно, навмисно атакували театр, навіть знаючи, що 16 березня там переховувалися сотні цивільних, що робить напад явним воєнним злочином.

Команда реагування на кризові ситуації Amnesty International провела інтерв’ю з численними вцілілими та зібрала чимало цифрових доказів — і зробила висновок, що найімовірніше, атаку здійснили російські винищувачі із застосуванням двох 500-кілограмових бомб, які влучили впритул одна до одної та детонували одночасно.

«Після кількох місяців ретельного розслідування, аналізу супутникових знімків та інтерв’ю з десятками свідків ми дійшли до висновку, що удар був очевидним воєнним злочином, скоєним російськими військами, — сказала Аньєс Калламар, генеральна секретарка Amnesty International. — Під час цього безжального нападу було вбито й поранено багатьох людей. Ці смерті стали результатом свідомого нападу російських військ на українських цивільних осіб».

«Міжнародний кримінальний суд та всі інші установи, які мають юрисдикцію щодо злочинів, скоєних під час цього конфлікту, повинні розслідувати цей напад як воєнний злочин. Усі винні повинні бути притягнуті до відповідальності за ці смерті та руйнування», — додала вона.

Міжнародний кримінальний суд та всі інші установи, які мають юрисдикцію щодо злочинів, скоєних під час цього конфлікту, повинні розслідувати цей напад як воєнний злочин. Усі винні повинні бути притягнуті до відповідальності за ці смерті та руйнування

Аньєс Калламар, генеральна секретарка Amnesty International


Amnesty International доручила фізику побудувати математичну модель вибуху, щоб визначити чисту вибухову масу, яка була б потрібна для того, щоб викликати рівень руйнування, який можна побачити в театрі. За розрахунками, чиста вибухова маса бомб складала 400-800 кілограмів. На основі наявних доказів щодо авіаційних бомб в російському арсеналі, Amnesty International вважає, що швидше за все були використані дві 500-кілограмові бомби однієї моделі, що дало б загальну чисту вибухову масу 440-600 кг.

Найбільш імовірно, що російські літаки, які завдали удару, — багатоцільові винищувачі, такі як Су-25, Су-30 або Су-34, які базуються на російських аеродромах неподалік і часто виконували завдання над півднем України.

Amnesty International дослідила кілька альтернативних теорій про те, хто вчинив напад і яку зброю було використано. На основі наявних перевірених доказів зрештою було зроблено висновок, що навмисний авіаудар по цивільному об’єкту був найбільш правдоподібним поясненням.

«Я не міг повірити своїм очам»

Після російського вторгнення в Україну наприкінці лютого 2022 року мирні жителі почали тікати зі своїх домівок, оскільки міста стали об’єктами військових атак. У Маріуполі Донецької області, який опинився в облозі, драматичний театр став надійним притулком для мирних жителів, які ховалися від бойових дій.

Театр у Центральному районі міста був центром роздачі ліків, їжі та води, а також призначеним пунктом збору людей, які сподівалися на евакуацію через гуманітарні коридори. Було чітко зрозуміло, що будівля була цивільним об’єктом — більш ніж будь-яке інше місце в Маріуполі.

Місцеві жителі також написали величезними літерами «ДЕТИ» по обидва боки театру — цей напис чітко видно на супутникових знімках, а також його було б добре видно російським пілотам з літаків.

Попри це, невдовзі після 10 ранку 16 березня російські бомби завдали удару по театру, спричинивши величезний вибух, через який обвалився дах та величезні частини двох основних стін. Під час нападу в театрі та поруч з ним перебували сотні цивільних.

Amnesty International вважає, що в результаті авіаудару загинули щонайменше десяток людей, а також багато інших, про які наразі невідомо, і що ще багато людей отримали серйозні поранення. Ця оцінка нижча за попередні підрахунки, оскільки велика кількість людей покинула театр протягом двох днів до нападу, а більшість тих, хто залишився, перебували в підвалі театру та інших приміщеннях, які були захищені від повної сили вибуху.

Amnesty International вважає, що в результаті авіаудару загинули щонайменше десяток людей, а також багато інших, про які наразі невідомо, і що ще багато людей отримали серйозні поранення. Ця оцінка нижча за попередні підрахунки

Коли боєприпаси вибухнули, вони зруйнували суміжні внутрішні стіни, що тримали крила по два боки від сцени, а потім вибух прорвав зовнішні опорні стіни, утворивши два основні завали на північно-східній та південно-західній сторонах будівлі. Обидва завали видно на супутникових знімках, зроблених через кілька хвилин після удару.

Під час удару по театру неподалік був 50-річний архітектор Ігор Мороз. Він розповів Amnesty International: «Все сталося на наших очах. Ми були за 200 чи 300 метрів [коли] стався вибух… Я чув літак і звук падіння бомб… Потім ми побачили, що дах [на театрі] піднявся на 25 чи 30 метрів».

Григорій Головньов, 51-річний підприємець, розповів: «Я йшов вулицею, що вела до драмтеатру… Я чув шум літака… але тоді я не дуже звернув увагу, тому що [літаки] постійно літали… Тоді я побачив, як вибухнув дах будівлі… Він підстрибнув на 20 метрів, а потім обвалився… а потім я побачив багато диму й уламків… Я не повірив своїм очам, тому що театр був прихистком. Там було два великі написи «ДІТИ»».

48-річний водій вантажівки Віталій Контаров на момент нападу також був неподалік від театру. Він розповів Amnesty International: «Ми чули літаки… Я бачив, як з одного літака в бік театру випустили дві ракети».

Пошкоджений драматичний театр у Маріуполі. Фото: Максиміліан Кларк/SOPA Images/LightRocket via Getty Images

«За секунду все змінилося»

Загалом респондент/ки надали Amnesty International повні імена чотирьох людей, які загинули внаслідок авіаудару: Михайло Гребенецький, Любов Свиридова, Олена Кузнєцова та Ігор Чистяков. Вони також назвали імена ще трьох потенційних жертв. Кілька постраждалих, які вижили, та інших свідків також повідомляли, що бачили мертві тіла людей, яких вони не змогли впізнати.

Дівчина, якій менш ніж 20 років, ховалася в підвалі з хлопцем і матір’ю, коли стався авіаудар. Вона розповіла Amnesty International: «За секунду все змінилося. Все здригнулося… Люди почали кричати. Було повно пилу. … Я бачила людей, в яких йшла кров. Ми схопили документи та побігли… Деяким людям так не пощастило».

Євген Гребенецький знайшов у концертній залі тіло свого батька Михайла. Євген розповів Amnesty International: «Було багато поранених… Поліція намагалася витягнути людей з-під завалів… Спочатку я побачив його [Михайла] руку. Побачив знайому руку. Ви знаєте, як виглядають руки близьких. Його обличчя було вкрите кров’ю. Тіло було завалене цеглою… Я не хотів, щоб мама це бачила».

Дмитро Симоненко був з Любов’ю Свиридовою перед тим, як вона померла від отриманих травм. Він розповів Amnesty International: «Вона була тяжко поранена. Їй вдалося вилізти з-під завалів… вона попросила нас запам’ятати її ім’я, бо відчувала, що вмирає».

Багато інших опитаних розповіли Amnesty International, що бачили закривавлені тіла та відірвані частини тіла, зокрема ноги та руки, серед уламків зруйнованої будівлі після удару.

Навмисний напад на цивільних

Міжнародне гуманітарне право (МГП) — це основний закон, який регулює збройні конфлікти. Основний принцип МГП полягає в тому, що сторони збройного конфлікту повинні завжди визначати цивільних осіб і цивільні об’єкти, відрізняючи їх від представників війська та військових об’єктів. Військові цілі можуть бути об’єктом нападу; напад на цивільних осіб або цивільні об’єкти є протизаконним. Перед будь-яким нападом військовослужбовці зобов’язані вжити заходів, щоб переконатися, що цивільні особи та цивільні об’єкти не постраждають.

Жоден із 28 постраждалих, опитаних Amnesty International, як і жоден з інших свідків, присутніх у театрі або поруч з ним у день нападу, не надав жодної інформації, яка б вказувала на те, що українські військові використовували театр як оперативну базу, склад зброї, або точку організації нападів.

Цивільна природа театру, як і присутність численних цивільних осіб, була очевидною протягом кількох тижнів перед нападом. Характер нападу — влучання всередину будівлі, а також імовірно використана зброя — і відсутність будь-яких військових цілей поблизу вказують на те, що саме театр був запланованим об’єктом навмисного нападу. Як наслідок, напад, ймовірно, є навмисним нападом на цивільний об’єкт, а отже, становить воєнний злочин.

«Як у повітрі, так і на землі російські війська проводили навмисні вбивства мирного населення в Україні, і це добре задокументовано, — сказала Аньєс Калламар. — Необхідно негайно провести ретельне розслідування, щоб притягнути винних до відповідальності за серйозні поранення та смерті цивільних осіб, які вони заподіяли, а також за значну шкоду цивільній інфраструктурі».

Необхідно негайно провести ретельне розслідування, щоб притягнути винних до відповідальності за серйозні поранення та смерті цивільних осіб, які вони заподіяли, а також за значну шкоду цивільній інфраструктурі

Аньєс Калламар, генеральна секретарка Amnesty International

Методологія

У період з 16 березня по 21 червня Amnesty International зібрала та проаналізувала наявні підтверджені докази, пов’язані з нападом на театр. До них належать 53 безпосередні свідчення постраждалих та свідків нападу та його наслідків, з яких 28 були всередині театру або біля нього на момент атаки. Amnesty International також проаналізувала супутникові знімки та радіолокаційні дані до нападу та після нього; перевірені фото- та відеоматеріали, надані постраждалими та свідками; а також два комплекти архітектурних планів театру.

Інформацію було підтверджено дослідженням даних з відкритих джерел, яке провела Лабораторія кризових доказів Amnesty International, — фахівці проаналізували та перевірили 46 фото та відео нападу, які були опубліковані в соцмережах, а також 143 фото та відео, якими приватно поділилися з дослідницькою командою.

Зафіксовані Amnesty International порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права під час війни в Україні доступні за посиланням.